4. Прикметник, займенник

 

1.          Прикметник (nomen adіectivum)

2.          Відміни прикметників

3.          Ступені порівняння (gradus comparationis)

4.          Суплетивне утворення ступенів порівняння

5.       Займенник (pronomen).

 

1. Прикметник (nomen adіectivum)

Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який?

Прикметники і займенники в латинській мові мають такі самі граматичні категорії, як і іменник: категорії роду (genus), числа (numĕrus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).

1. Три роди (Genus):

а) masculīnum (m) – чоловічий рід;

б) feminīnum (f) –  жіночий рід;

в) neutrum (n) – середній рід.

2. Два числа (Numĕri):

а) singulāris – однина;

б) plurālis – множина.

3. Шість відмінків (Сasus):

nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?);

genetīvus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?);

datīvus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?);

accusatīvus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?);

ablatīvus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?);

vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок.

 

Словникова форма прикметника

Прикметник записують у трьох формах і в такій послідовності:

1) masculīnum (чоловічий рід), 2) feminīnum (жіночий рід), 3) neutrum (середній рід).

Наприклад, magnus, a, um – великий, а, е.

Якщо прикметник має тільки дві родові форми, то вказують тільки їх:

 vulgaris, e – звичайний, де форма vulgaris уживатиметься з іменниками чоловічого і жіночого роду, а форма vulgarisе ‒ середнього роду.

2. Відміни прикметників

Латинські прикметники поділяються на дві великі групи: до першої групи належать прикметники І-ІІ відмін, до другої – прикметники ІІІ відміни.

За зразком І та ІІ відмін змінюємо прикметники:

a) чоловічого роду із закінченнями -ŭs та -ĕr;

б) жіночого роду на -а;

в) середього роду на -ŭm.

Наприклад:

albus, а, um — білий, a, e;

niger, nigra, nigrum — чорний, a, e;

 liber, libera, liberum — вільний, а, е.

 

bonus, a, um добрий, pulcher, chra, chrum вродливий,   хороший, приємний красивий, славний, благородний   m f n m f n Sing.             N. bonus bona bonum pulcher pulchra pulchrum G. boni bonae boni pulchri pulchrae pulchri D. bonō bonae bono pulchrō pulchrae pulchrō Асc. bonum bonam bonum pulchrum pulchram pulchrum Аbl. bonō bonā bonō pulchrō pulchrā pulchrō Voc. bone bona bonum pulcher pulchra pulcher Plur.             N. boni bonae bona pulchri pulchră pulchră G. bonōrum bonārum bonōrum pulchrōrum pulchrārum pulchrōrum D. bonis bonis bonis pulchris pulchris pulchris Асc. bonōs bonas bona pulchrōs pulchrās pulchrōs Аbl. bonis bonis bonis pulchris pulchris pulchrā Voc. boni bonae bona pulchri pulchră pulchră Табл. 1. Приклад відмінювання прикметників

 

 

За зразком прикметників трьох родових закінчень відмінюємо і займенникові прикметники (за шкільною граматикою української мови  прикметникові займенники). Наприклад:

 unus, a, um          ‒              один, одна, одне

solus, a, um         ‒              єдиний, а, е; тільки один, а, е

alter, altera, alterum           ‒              один, а, е (з двох); інший, а, е

alius, alia, aliud   ‒              інший, а, е (з багатьох)

uter, utra, utrum  ‒              хто (з двох); який, а, е (з двох)

uterque, utraque,                ‒кожний, а, е (з двох); той і другий,

 neuter, neutra, neutrum      ‒              ніхто (з двох); жоден, а, е

ullus, ulla, ullum  ‒              який- небудь, а, е

nullus, nulla, nullum            ‒              жоден

totus, tota, totum               ‒              увесь

 

За зразком ІІІ відміни відмінюються всі інші прикметники.

асĕr, acrĭs, acre гострий   Sing.     Plur.     m f n m n N. асĕr acris acrĕ acrēs acriă G. acrĭs acrĭs acrīs acrium crium D. acrī acrī acrī acrĭbus acrĭbus Асc. асrĕm асrĕm acrĕ acrēs acriă Аbl. acrī acrī acrī acrĭbus acrĭbus Voc. асĕr acris acrĕ acrēs acriă brevis, e короткий         Sing.   Plur.     m, f n m, f n N. brevis brevĕ brevēs breviă G. brevĭs brevīs brevium brevium D. brevĭ brevī brevĭbus brevĭbus Асc. brevĕm brevĕ brevēs breviă Аbl. brevĭ brevĭ brevĭbus brevĭbus Voc. brevis brevĕ brevēs breviă Табл. 2. Приклади відмінювання прикметників

 

3. Ступені порівняння прикметників

  Прикметник має три ступені порівняння.

ВІДЕОФІЛЬМ "ЛАТИНСЬКА МОВА. СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ "

Gradus positīvus              звичайний ступінь:

longus  довгий;                  brevis  короткий.

 Gradus comparatīvus                    вищий ступінь:

longior, longius довший; brevior, brevius коротший.

 Gradus superlatīvus                       найвищий ступінь

longissimŭs найдовший, brevissimŭs найкоротший

 У латинській мові функціонують синтетичні (однослівні) й аналітичні (двослівні) ступені порівняння. Найпродуктивнішими є синтетичні форми ступенів порівняння.

Вищий ступінь порівняння утворюється за допомогою суфіксів -ior у чоловічому й жіночого родів та -ius у середньому роді, що їх приєднують до практичної основи прикметника. У відмінковій формі Gen. sing. усі три роди мають закінчення -ioris.

longus, a, um довгий         long-ior, long-ius довший

brevis, e короткий            brev-ior, brev-ius коротший

У вищому ступені прикметники потрібно відмінювати як іменники ІІІ відміни.

Найвищий ступінь переважно утворюють за допомогою суфікса issim та закінчень -ŭs, -ă, -ŭm:

longus, a, um      longissimŭs, ă, ŭm              найдовший

brevis, e              brevissimŭs, ă, ŭm              ‒ найкоротший

 

 4. Суплетивні форми ступенів порівняння прикметника

У латинській мові, як і низці інших індоєвропейських мов, ступені порівняння прикметника можуть утворюватися від інших основ. Це суплетивні форми.

Наприклад, прикметники bonus, a, um хороший, malus, a, um поганий, parvus, a, um малий,  multi, ae, а численні, magnus, a, um великий утворюють ступені порівняння від інших основ.

 Аналітичні ступені порівняння

Аналітичні форми ступенів порівняння утворюємо додаючи прислівник magis для утворення вищого ступеня, а прислівник maxĭme ‒ для найвищого.

magis idoneus, a, um         більш зручний

magis necessarius, a, um    більш потрібний

maxime idoneus, a, um        найбільш зручний

maxime necessarius, a, um                  найбільш потрібний

 

5. Займенник(pronomen)

Займенник — самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаку предмета, кількість, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, чий?, скільки?

Особові займенники (Pronomĭna personalia): ego – я; tu – ти; nos – ми; vos – ви

Зворотний займенник (Рronōmen reflexīvum) sui (себе)

Неозначені займенники (Pronomĭna indefinīta) утворюються від питальних займенників quis, quid і qui, quae, quod за допомогою додавання часток неозначеності ali-, -quam, -piam, -dam, -vis, -libet, -que, -cum (que), які можуть вживатися перед займенником або після нього: quidam (m), quaedam (f), quoddam (n) – якийсь, якась, якесь

Заперечні займенники (Pronomĭna negatīva): nemo – ніхто; nihil – ніщо

Питальні займенники (Pronomĭna interrogativa) quis? quid? – хто?, що?; qui?, quae?, quod? – який, а, е?

Вказівні займенники (Рronomĭna demonstratīva):

а) ille, illa, illud – той, та, те (вказує на найвіддаленіший предмет);

б) iste, ista, istud – цей, ця, це; той, та, те (вказує на предмет поблизу особи); в) is, ea, id – цей, ця, це; той, та, те; він, вона, воно;

г) hic, haec, hoc – цей, ця, це (вказує на предмет, який найближчий до того, хто говорить).

Вказівні займенники відмінюються, як прикметники першої і другої відміни (чоловічий і середній рід за другою відміною, жіночий – за першою) з двома особливостями:

а) у родовому відмінку однини вони мають закінчення -īus (m, f, n); б) у давальному відмінку однини закінчення -і (m, f, n).

Відносні займенники (Рronomĭna relatīva) qui (m), quae (f), quod (n) – який, яка, яке; чий, чия, чиє; котрий, котра, котре.

Присвійні займенники (Рronomĭna posessīva) meus, a, um – мій, моя, моє,

tuus, a, um – твій, твоя, твоє

suus, a, um – свій, своя, своє

noster, tra, trum – наш, наша, наше

vester, tra, trum – ваш, а, е.

Питання для самоконтролю

 

1. Які граматичні категорії мають прикметники і займенники?

2. В яких формах записують прикметники?

3. На які відміни поділяються прикметники?

4. Скільки і які ступені порівняння прикметників?

5. Що таке суплетивні форми ступенів порівняння прикметника?

6. Які є види займенників?